Вирішив трохи відволікти вас від читання серйозних тем на блозі і розповісти трохи про себе і мого життя. Кому не цікаво, почитайте один з «убойников» про правильне ведення блогу, там зараз йде гаряче обговорення. А я продовжу, мабуть…

Навіть не знаю з чого і почати. З того, як ми познайомилися? Або з того, як подали заяву в ЗАГС? Почну все-таки з першого, так правильніше.

Ми познайомилися в червні 2009 року. 24 червня, якщо бути точніше. Я зайшов до кав’ярні з друзями попити пивка теплим літнім вечором, відпочити від інтернетних штучок. В тій кафешці завжди повно знайомих, і цей раз не став винятком, побачивши знайомі обличчя, вирішили підключитися. Далі нічого цікавого, сиділи і розмовляли ні про що. Кафешка закривалася і всі зібралися додому, так як було по шляху пішли до зупинки всієї натовпом. По дорозі один із зустрінутих друзів умовляв мене поїхати на квартиру продовжити п’янку-гулянку. Я не дуже хотів і відмовлявся, хоча ні, брешу. Я хотів, але був дуже втомленим, кажись, напередодні вночі у мене була зйомка в клубі, а потім обробка фотографій. Коротше спати я хотів. Але всі як змовилися, і, майже насильно, змусили поїхати…

Чесно кажучи, я за це їм вдячний…але зрозумів то це я тільки потім!

Мене звати Саша. Її звуть Катя. Але краще по-дружньому – Санька і Катька. Мені 22 роки, а Каті 21. Ми живемо в Іркутську, біля Байкалу.

Продовжую. Отже, ми приїхали в квартиру, по дорозі захопивши трохи пивка. Туди-сюди, суєта різна. І так вийшло, що ми опинилися на балконі удвох, не подумайте нічого 😉 Ми сиділи і розмовляли. По душам так, як ніби вже 100 років знайомі. Я думаю, вам знайоме це відчуття, всі його колись відчували. Відразу перейнялися симпатією один до одного. Так і відбулося наше знайомство. Якось так буденно.

З тих пір ми стали бачитися щодня, проводили весь вільний час разом. Через тиждень я отримав диплом. Я, до речі, дипломований спеціаліст по мікроелектроніці та твердотільної фізики! Про як!

А ще через тиждень я поїхав в Єкатеринбург. Поїхав шукати роботу, щоб переїхати жити в це місто. Я народився в Єкатеринбурзі, і хоча все життя прожив на Байкалі, але останній рік твердо вирішив перебратися в інше місто, побільше. Перед самим від’їздом я сказав: «Поїдеш зі мною?».
В Єкатеринбурзі я провів цілий місяць у пошуках підходящої роботи. Знайшов. Я буду працювати seo-спеціалістом в надійній компанії.

Пройшов цей скажений місяць і я повернувся в Іркутськ. Ох, як було приємно на вокзалі уведеть цілий натовп друзів, справжніх друзів, які прийшли мене зустрічати з шампанським, квітами і…сказали, що транспаранти доробити не встигли =) Але головне там була Катька, моя улюблена. Вона мене чекала, адже перед моїм від’їздом вона сказала: «Так».

У той же день батьки дізналися, що я вже їду. А ще, що я їду разом з Катею. Мама була дуже рада, а я ще більше.

На наступний день ми купили квитки. Провели решту пів місяця з друзями в Іркутську. І поїхали…

*тут нецікаві подробиці, про те, як ми їхали на поїзді, як приїхали, нас на вокзалі*бал вантажник, як ми протягом одного дня знайшли квартиру і т. д.*

*так само про те, як ми тут живемо, навіщо, чому і як я працюю (про роботу я напишу окремий пост) та інша рутина, яка не здається мені цікавою*

Розмови про весілля у нас почалися давно, але скоріше жарт, тому що друзі постійно запитували і жартували. Але три місяці тому ми перестали жартувати, твердо вирішивши, що весіллі бути! Цього літа! І ось, 2 березня було подано заяву в ЗАГС!

Мене звати Олександр. Майбутню дружину звати Катерина. Але краще по-дружньому – Санька і Катька. Мені 22 роки, а Каті 21. Ми живемо в Єкатеринбурзі, тут, де я і народився, на моїй батьківщині. Ми любимо один одного. Ми щасливі. У нас рівно через 147 днів весілля!

Післямова. Ось така сумбурна історія про кохання. Вибачте, але захопили емоції від спогадів і різних приємних думок. Бо в голові все перемішалося і в написаному теж.

Але ви можете щиро порадіти за нас. Писати свої побажання і привітання 😉

Ще раз вибачаюся за заплутану і незрозумілу історію.

PS Найперша фотографія — колечко, яке я подарував, зробивши пропозицію. Правда, гарне?
PPS Так, я не вмію писати «просто-пости», принаймні цей дуже дивний, але важлива суть.

З повагою, Олександр Алаєв